Проаналізовано причини формування біполярної структури повоєнного світу, розгортання "холодної війни", глобальні аспекти розрядки міжнародної напруженості. Висвітлено розвиток міжнародних відносин в основних регіонах світу - Європі, Південній та Південно-Східній Азії, Далекому та Близькому Сході, Африці, Латинській Америці. Значну увагу приділено участі України в міжнародних подіях.

Висвітлено питання становлення біполярної структури міжнародних відносин та розгортання "холодної війни" (1945 - початок 1960-х років). Описано особливості повоєнного врегулювання в Європі й на Далекому Сході. Розглянуто діяльність ООН за умов "холодної війни".

Освещены вопросы становления биполярной структуры международных отношений и развертывания "холодной войны" (1945 - начало 1960-х годов). Описаны особенности послевоенного врегулирования в Европе и на Дальнем Востоке. Рассмотрена деятельность ООН в условиях "холодной войны".

Проаналізовано розвиток міжнародних подій та їх наслідки в післявоєнний період у хронологічній послідовності. Розглянуто питання формування Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин в 1945 - 1946 рр., розгортання "холодної війни" та становлення біполярної структури даних відносин в 1947 - 1955 рр., створення Європейського економічного співтовариства в 1957 р., стабілізації міжнародної системи в 1970 - 1975 рр. та кризи політики "розрядки" в 1976 - 1980 рр.

Проанализированы развитие международных событий и их последствия в послевоенный период в хронологической последовательности. Рассмотрены вопросы формирования Ялтинско-Потсдамской системы международных отношений в 1945 - 1946 гг., развертывания "холодной войны" и становления биполярной структуры данных отношений в 1947 - 1955 гг., создания Европейского экономического сообщества в 1957 г., стабилизации международной системы в 1970 - 1975 гг. и кризиса политики разрядки в 1976 - 1980 гг.

Розкрито теоретико-концептуальні, методологічні засади аналізу місця України в постбіполярній системі міжнародних відносин (МВ). Визначено основні параметри постбіполярності в МВ, охарактеризовано геополітичний простір. Викладено питання зовнішньої політики країни у постбіполярному аспекті, описано її ключові регіональні та субрегіональні комплекси.

Раскрыты теоретико-концептуальные, методологические основы анализа места Украины в постбиполярной системе международных отношений (МО). Определены основные параметры постбиполярности в МО, охарактеризовано геополитическое пространство. Изложены вопросы внешней политики страны в постбиполярном аспекте, описаны ее ключевые региональные и субрегиональные комплексы.

Охарактеризовано процеси економічного, правового й інформаційного співробітництва України з Європейським Союзом (ЄС). Проаналізовано тенденції інтеграції України до Євросоюзу у сферах економіки, політики, права, інформації. Розглянуто реформу українського корпоративного права як необхідну складову євроінтеграційного процесу, верховенство права в Україні як складову інтеграційного процесу. Показано роль України у забезпеченні енергетичної безпеки ЄС. Визначено євроатлантичну стратегію української держави в архітектурі регіональної інформаційної безпеки.

Охарактеризованы процессы экономического, правового и информационного сотрудничества Украины с Европейским Союзом (ЕС). Проанализированы тенденции интеграции Украины в Евросоюз в сферах экономики, права, информации. Рассмотрена реформа украинского корпоративного права как необходимая слагаемая евроинтеграционного процесса, верховенство права в Украине как составная часть интеграционного процесса. Показано участие Украины в обеспечении энергетической безопасности ЕС. Определена евроатлантическая стратегия украинского государства в архитектуре региональной информационной безопасности.

Розкрито феномен нейтралітету та позаблоковості в міжнародних відносинах і політиці окремих країн. Розглянуто переваги і недоліки політики нейтралітету та позаблоковості в контексті формування сучасної європейської архітектури безпеки. Проаналізовано основні принципи політики нейтралітету та позаблоковості з погляду їх прийнятності як можливих моделей зовнішньополітичної стратегії України.

Раскрыт феномен нейтралитета и внеблочности в международных отношениях и политике отдельных стран. Рассмотрены преимущества и недостатки политики нейтралитета и внеблочности в контексте формирования современной европейской архитектуры безопасности. Проанализированы основные принципы политики нейтралитета и внеблочности с точки зрения их приемлемости как возможных моделей внешнеполитической стратегии Украины.

Досліджено розвиток Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин, її особливості, основні тенденції й етапи еволюції. Розкрито проблеми формування та структурного закріплення біполярності. Висвітлено глобальні та регіональні аспекти міжнародних відносин і світової політики. Розкрито особливості діяльності української дипломатії на міжнародній арені. Розглянуто стабілізацію міжнародних, і, насамперед, американсько-радянських, відносин за умов ядерного паритету. Показано, що досягнення приблизно рівного співвідношення сил у сфері ядерних озброєнь та усвідомлення цього факту двома наддержавами, з одного боку, спровокувало ряд кризових моментів, але з іншого - створило передумови для довготермінової стабілізації. Висвітлено заключний період існування Ялтинського-Потсдамського світового порядку - період кризи та розпаду. Традиційний фокус на американсько-радянському протистоянні часів холодної війни доповнено аналізом еволюції регіональних систем міжнародних відносин.

Розкрито концептуально-теоретичні засади дослідження міжнародних систем, описано їх типологію, структуру і функції. Визначено структурні рівні та історичні форми системи міжнародних відносин (МВ). Висвітлено політичні проблеми глобального розвитку, питання формування глобалістики як нової інтегральної науки про сучасний світ, її теоретичні основи та етапи розвитку, проведено систематизацію та класифікацію глобальних проблем як фактора посилення взаємозалежності світу. Проаналізовано основні парадигми, наукові школи, виміри та історичні форми глобалізації в МВ, концепції та перспективи розвитку локальних цивілізацій, роль модернізації як чинника глобального розвитку, стратегії та моделі глобальних взаємодій. Особливу увагу приділено проблемі цивілізаційної ідентифікації України, хронологічному моделюванню її цивілізаційної динаміки, питанням політичного прогнозування за умов глобалізації.

Раскрыты концептуально-теоретические основы исследования международных систем, описаны их типология, структура и функции. Определены структурные уровни и исторические формы системы международных отношений (МО). Освещены политические проблемы глобального развития, вопросы формирования глобалистики как новой интегральной науки о современном мире, её теоретические основы и этапы развития, проведены систематизация и классификация глобальных проблем как фактора усиления взаимозависимости мира. Проанализированы основные парадигмы, научные школы, измерения и исторические формы глобализации в МО, концепции и перспективы развития локальных цивилизаций, роль модернизации как фактора глобального развития, стратегии и модели глобальных взаимодействий. Внимание уделено проблеме цивилизационной идентификации Украины, хронологическому моделированию её цивилизационной динамики, вопросам политического прогнозирования в условиях глобализации.

З'ясовано, що у постбіполярному світі розвиток міжнародної системи визначають різні тенденції - традиційні, які існували у попередні періоди розвитку міжнародних відносин, та новітні, що сформувалися під впливом сучасних політичних, суспільних, економічних процесів. Проаналізовано зазначені тенденції, їх вплив на світові міжнародні процеси та значення для формування та розвитку системи зовнішньої політики України. Висвітлено основні функціональні та регіональні виміри української зовнішньої політики, особливу увагу приділено місцю європейської інтеграційної системи, євроантлантичного та пострадянського просторів у реалізації зовнішньополітичних завдань України.

В хронологічному порядку наведено основні міжнародні події, конфлікти, доктрини, угоди післявоєнного періоду (1945 - 1991 рр.). Запропоновано довідникові матеріали щодо керівників провідних держав світу, найбільших міжнародних організацій, конференцій руху неприєднання, деколонізації.

Розглянуто особливості функціонування зовнішньої, безпекової й оборонної політики ЄС в історичному, інституційному, стратегічному, функціональному та практичному вимірах з метою досягнення кращого розуміння використання Україною механізмів та інструментів ЄС і можливостей їх залучення. Досліджено регіональні безпекові простори, між якими перебуває Україна - європейський, євроантлантичний та євразійський. Розглянуто участь держави в європейському безпековому просторі як його складового елемента. Показано внесок України в підтримання європейської безпеки. Подано рекомендації щодо стратегії інтеграції України в європейський безпековий простір.

Вивчено розвиток Європейського Союзу. Особливу увагу приділено його спільній політиці та відносинам з регіонами світу, в яких він виступає як колективний, принципово новий актор глобального управління.

Монографія присвячена аналізу геополітичного позиціонування Європейського Союзу, місця концепцій «стійкість», «стратегічна автономія», «принциповий прагматизм» у політиці ЄС. Висвітлено проблеми екологічної безпеки та технологічного лідерства у оновленій зовнішньополітичній стратегії ЄС. Вагоме місце в дослідженні присвячене дебатам щодо становлення ЄС як безпекового актора й європейської інтеграції як системного феномену трансформації в постбіполярний період. Звернено увагу на зовнішню політику ЄС та конфлікт у Сирії, взаємодію ЄС та Латинської Америки в контексті глобальних кліматичних змін.

Розкрито основні аспекти вироблення та реалізації зовнішньополітичних доктрин і стратегій, що формують квінтесенцію зовнішньої політики. Подано теоретико-методологічні засади зовнішньополітичних доктрин, показано їхню роль у реалізації зовнішньої політики. Охарактеризовано стратегічну культуру та стратегічне мислення та їхнє методологічне і світоглядне значення у формуванні зовнішньополітичних стратегій і доктрин. Висвітлено роль зовнішньополітичних стратегій і доктрин у реалізації зовнішньої політики. Проаналізовано концептуальні засади зовнішньополітичних доктрин і стратегій США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Російської Федерації, Туреччини, Казахстану й Узбекистану, Індії та Китаю. Зовнішня політика будь-якої держави належить до однієї з найскладніших сфер її діяльності. Водночас ефективність зовнішньої політики найбільше залежить від її реалістичності, цілеспрямованості та послідовності. Усі ці характеристики у значній мірі закладають у процес формування та формулювання зовнішньополітичних доктрин, стратегій і концепцій. На зазначеному етапі відбувається не тільки усвідомлення, але й артикуляція національних інтересів країни в міжнародному середовищі. Однією з найбільших вад зовнішньої політики України є відсутність стратегування у процесі її формування та реалізації.